ЛЕГЕНДА -ОПОВІДЬ ПРО   ДОВГЕ

Легенда про виникнення села Довге

              Давним – давно на село напали песиголовці. Звичайно ,песиголовцями називали татар,бо на шоломах мали роги. Кожен раз коли вони проходили – розпач, стогін нісся по всіх зворах і долах. Смуток, біль, кров,пожежу несли вони нашим пращурам. Матері оплакували вбитих і поранених, спійманих і відведених у рабство юнаків та дівчат.Спочатку горяни не могли дати відсіч ворогу, але у селі підростав хлопчина на ім”я Довгай. Всі односельчани були здивовані його надзвичайній силі. Він міг вирвати дуба з коренем, вбити ведмедя однією рукою, а бігав як лань.

              Пройшов час хлопець виріс, змужнів і став сильним легіньом.Одного разу як прийшли песиголовці, Довгай почав розкидати їх як каміння.Песиголовці були здивовані силою Довгая і розповіли про нього своєму ватажку.Той лише засміявся у відповідь, бо мав дуже сильного бійця, якого звали Кизил.Він вирішив хитрістю захопити село.І тоді песиголовці понесли незвичайну  вимогу ватажка у село. На бій із Кизилом повинен вийти Довгай. Якщо Довгай переможе, то татари більше не нападатимуть на село, а якщо Кизил – то всі селяне без бою здадуться ворогові. І ось Довгай вийшов на бій із Кизилом. Почався бій, важко було хлопцеві, але любов до свого народу додала йому сили. Як ведмідь розпростерся на землі Кизил, птахи рознесли тіло по горах. То тут, то там а особливо у скелястих горах проросли кущі. А на них плоди з гіркуватим присмаком. Назвали горяни ці кущі”кизил”. Ось так на території Довгого та Приборжавського росте кизил. Гілки його здаються міцними як залізо, але якщо сильна рука візьметься за стовбури, то їх можна розчахнути. А вдячні жителі за перемогу над ворогом, дали змогу юнаку взяти собі стільки земель, скільки зуміє обійти за день. Юнак спустився із гори Свинка,і за день пробіг достатньо велику територію. І заселився у долині річки Боржава, згодом до нього приєдналися інші люди. Село почали називати Довге в честь Довгая.